|
http://argumentua.co... Як запорозьські козаки на Москву ходили
5 лютого 2016
Цікаво було ознайомитися з історією Вашого краю.Але Ви єдина,хто нас знайомить з такими темами,а хотілося б знати за багато місць України!Дякую Вам,Ульяно!
5 лютого 2016
Харкову – 360 чи 1000 років? Унікальні розкопки у центрі Харкова відкрили нові дані
- 03.09.2014 | 08:58
Для визначення віку населеного пункту у світовій науці існує кілька
традицій. У деяких країнах датою заснування вважають першу згадку в
письмових джерелах, у деяких – момент заснування поселення, де життя не
переривалося. Скільки ж років Харкову? Питання не пусте, адже півтори
сотні років тому були впевнені, що Харків засновано не в 1654, а
в 1640 році. Але це, як з’ясувалося, дрібниці...
Відкриття «з відчаю»
Є всі підстави
припускати, що Харкову як мінімум 1000 років, вважає історик і археолог
Олександр Дяченко. Спеціаліст із середньовічної історії та археології
східних слов’ян, Олександр Дяченко два десятиліття тому знайшов дані про
перших і єдиних на сьогоднішній день розкопках у центрі Харкова, які
виявили існування на Університетській гірці давньоруського міста. Ці
розкопки було проведено в 1928–29 роках харківським археологом
Олександром Федоровським, і дані про них вважалися втраченими.
Зіставлення результатів знахідок Федоровського й повідомлень
середньовічних арабських географів привело до несподіваних висновків.
Кор.: Олександре Григоровичу, чому про знахідки Федоровського 1928–29 років до останнього часу ніхто нічого не знав?
–
Річ у тому, що науковий архів Федоровського зберігається зараз у Києві,
в інституті археології України. Але в цьому архіві немає ніяких
матеріалів, що стосуються його робіт на території історичного центру
Харкова. У них якась нещаслива доля. Я одну з перших публікацій на цю
тему назвав «Забуте городище», тому що якимось незрозумілим чином центр
Харкова з його дивовижною пам’яткою науки – давньоруським городищем –
випав з поля зору науки. Як таке могло статися? Я гадаю, що Федоровський
здав результати своїх робіт в історичний музей, директором якого він
був (а це був тоді столичний музей), але їх було депаспортизовано під
час Великої Вітчизняної війни. Важливо інше: Олександр Федоровський
встиг дати оперативну інформацію в харківські газети. Коли я зрозумів,
що всі мислимі місця, де могли зберігатися звіти про розкопки
Федоровського, уже вивчено, «з відчаю» почав переглядати газети того
часу, і там знайшов дані про розкопки давньоруського городища в самому
центрі Харкова.
Кор.: Яка доля цього пам’ятника – давньоруського городища?
–
На його місці в середині XVII століття зведено Харківську фортецю.
Судячи з того, як звичайно будувалися середньовічні фортеці, ніхто не
прагнув знищувати давні укріплення. Навпаки, щоб здешевити будівництво,
рекомендувалося вводити стародавні оборонні споруди до складу нової
оборонної лінії. Харківське городище було доволі великим, тому, швидше
за все, його укріплення було використано. В усякому разі, Дмитро Багалій
у своїй книзі «Історія міста Харкова за 250 років його існування» пише,
що чугуєвський воєвода Григорій Спешнєв обміряв старе харківське
городище, і протяжність його укріплень склала 530 сажнів – це приблизно
1 кілометр 200 метрів. До речі, на старих планах Харкова XVIII століття
ще можна розгледіти абрис цих укріплень, який невиразно, але
вимальовується. Знищено городище було в XIX столітті, а надто – у XX,
коли рельєф найбільше змінився внаслідок масової забудови
Університетської гірки.
Кор.: До якого часу відноситься існування цього давньоруського міста?
–
Як правило, усі давньоруські міста нашого регіону, що були
прикордонними фортецями, згинули в результаті монголо-татарської навали.
Ті з них, які досліджено археологами (Донець, Кропив’яне, Змійове
городище), були засновані на місці ще більш давніх – роменських –
поселень, що датуються VIII–X століттями нашої ери. Швидше за все, так
було і з Харківським городищем. Однак на сьогодні сміливо можна
стверджувати, що як мінімум у XII столітті нашої ери Харків уже існував.
4 лютого 2016
У 2015 році місту Харкову виповнилося 360 років
4 лютого 2016
17-18 ст. ст.
Мапа полків Слобідської України в https://uk.wikipedia...\' title=\'1764'>1764-му. Білим кольором — сучасні кордони
Формально Харківщина належала з поч. 17 ст. до Московської держави,
але тут не було жодної влади й осілого населення. Московські царі
розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували
укріплення й оборонні лінії проти кримських татар та ногайців:
«білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії. Поставали перші
поселення — слободи з російських поселенців, а ще численніші українські
поселення втікачів з Гетьманщини й Правобережжя. У середині 17 ст. вони
заснували ряд українських поселень на Харківщині (див. https://uk.wikipedia...\' title=\'Слобідська Україна'>Слобідська Україна).
https://uk.wikipedia...\' title=\'1655'>1655 року ватага українських козаків під проводом «осадчого» І.Каркача оселилася поблизу харківського укріплення. https://uk.wikipedia...\' title=\'1654'>1654–https://uk.wikipedia...\' title=\'1655'>1655
pp. вважають датою заснування Харкова (Д.Багалій). Козаки збудували
оселю довкола фортеці, що вже існувала раніше на височині між р.
Харковом і Лопанню, оточеній лісами і болотами. Московський воєвода https://uk.wikipedia...\' title=\'Воїн Селіфонтов'>Селіфонтов
поширив на них свою владу, але у внутрішні справи козацьких поселенців
не втручався, і вони рядили свої справи за «черкаським звичаєм».
Українські поселенці допомогли збудувати нове укріплення та несли
оборонну військову службу. 1655 р. в Харкові жило бл. 600 служилих
людей, а всього населення бл. 2000. Назагал Харків у 17 ст. був
військово-оборонним форпостом та хліборобським містом. Частина мешканців
займалася ремеслом і торгівлею і жила на території укріплення, але
більшість оселялася в https://uk.wikipedia...\' title=\'Слобода'>слободах
навколо укріплення й займалася хліборобством. Селяни мали право
користуватися землею, займалися ремеслами і зберігали козацькі
вольності.
https://uk.wikipedia...\' title=\'1660'>1660–https://uk.wikipedia...\' title=\'1662'>1662 рр. —
добудовано нове приміське укріплення, а в старій фортеці постали нові
військ. (башти, брами, порохівня) й адміністративні («государев» двір й
ін.) споруди та https://uk.wikipedia...\' title=\'Церква (храм)\' class=\'mw-redirect'>церкви.
У https://uk.wikipedia...\' title=\'1670'>1670-х
pp. фортеця занепала і почала називатися Старим містом, а острогом
звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Харків
збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на початку 18 ст.
поширювалася за pp. Лопань і Харків.
За російсько-шведської війни, у зв\'язку з виступом https://uk.wikipedia...\' title=\'Мазепа Іван\' class=\'mw-redirect'>І. Мазепи й заворушенням донських козаків, Петро І доручив розбудувати харківське укріплення.
https://uk.wikipedia...\' title=\'1724'>1724 року Харків уже нараховував 61 вулицю і 1300 дворів.
Царський уряд почав також накладати додаткові грошові й службові
обов\'язки на населення, зокрема на козаків-підпомічників, поступово
обмежено вибір козацької старшини. Внаслідок призначення царського
бригадира при козацькому полку та втручання військового начальства
полкова старшина зазнала обмежень. Повинності козаків на користь
царської армії ставали щораз важчими.
https://uk.wikipedia...\' title=\'1732'>1732 року була спроба замінити слобідські козацькі полки на армійські. Заснований https://uk.wikipedia...\' title=\'1659'>1659–https://uk.wikipedia...\' title=\'1660'>1660, Харківський полк як адміністративно-військова одиниця належав до найбільших у Слобідській Україні. https://uk.wikipedia...\' title=\'1732'>1732 року він нараховував 135 осель, у яких жило 75 000 мешканців, у тому ч. 5870 козаків. У складі полку було 18 сотень.
Через малу кількість некозацького (російського) населення на
території полку 1706 року тимчасово ліквідовано воєводське управління, а
влада полкової старшини поширилася на все населення.
Бувши полковим містом, Харків став адміністративним осередком; тут
діяли полкова канцелярія і суд. Старшину обирали на козацьких радах, але
її затверджував царський уряд. До видатних полковників належали https://uk.wikipedia...\' title=\'Сірко Іван\' class=\'mw-redirect'>І. Сірко, І.Шидловський та ін. Харків був осідком полку майже ціле століття (до https://uk.wikipedia...\' title=\'1765'>1765 р.).
Життя в давньому Харкові відзначалося його оборонно-піонерським
характером і положенням на степовому пограниччі. Це поступово
змінювалося в міру того, як кордон російської держави посувався на
південь. Але татари ще іноді нападали на Харків і підміські поселення,
грабуючи їхніх мешканців.
Харків\'яни брали участь у російських походах на https://uk.wikipedia...\' title=\'Кримський півострів'>Крим,
Азовське море та у Північній війні, як і в російсько-польських
конфліктах. Участь у цих війнах поважно підірвала силу Харківського
полку і матеріально ослабила харків\'ян. Населення також потерпіло від
пожежі https://uk.wikipedia...\' title=\'1733'>1733 р. та від чуми (1733, 1741).
У подібному стані були й інші полкові осередки Слобожанщини. Але
Харків почав серед них вибиватися на передове місце не так своїм
адміністративним і військовим значенням, як завдяки вигідному
економічному і торгівельному положенню. Водночас місто почало
відогравати провідну культ. ролю у цьому прикордонному районі. У 18 ст.
розрослися харківські ярмарки (4 рази на рік). Сюди привозили товари з
балтицьких портів і центр. районів https://uk.wikipedia...\' title=\'Росія'>Росії, з https://uk.wikipedia...\' title=\'Кримський півострів'>Криму, https://uk.wikipedia...\' title=\'Херсон'>Херсону, https://uk.wikipedia...\' title=\'Київ'>Києва, https://uk.wikipedia...\' title=\'Польща'>Польщі, https://uk.wikipedia...\' title=\'Сілезія'>Сілезії, https://uk.wikipedia...\' title=\'Молдавія\' class=\'mw-redirect'>Молдавії та нім. м.
https://uk.wikipedia...\' title=\'1726'>1726 р. білгородський єпископ Є. Тихорський перетворив монастирську школу в Харкові на https://uk.wikipedia...\' title=\'Харківська Колеґія\' class=\'mw-redirect'>колеґію,
яка до заснування Харківського Університету була найвідомішим
навчальним закладом Слобожанщини; одночасно поставали початкові і сер.
школи.
https://uk.wikipedia...\' title=\'1765'>1765
року царський уряд скасував полкову самоуправу Харкова, козацьке
населення перетворилося у своїй масі на військ. поселенців, і на нього
накладено різні податки й інші повинності. З 5 слобідських полків
утворено адміністративно-територіальну одиницю — губернію з осідком у
Харкові.
https://uk.wikipedia...\' title=\'1780'>1780–https://uk.wikipedia...\' title=\'1796'>1796 — замінено губернію на Харківське намісництво, потім знов на Слобідсько-Українську, а з https://uk.wikipedia...\' title=\'1836'>1836 р. — на https://uk.wikipedia...\' title=\'Харківська губернія'>Харківську губернію.
Якийсь час, крім губернатора, резидували в X. і генерал-губернатори,
які очолювали кілька губерній: Харківську, Полтавську і Чернігівську.
- Докладніше у статті https://uk.wikipedia...\' title=\'Харківська губернія'>Харківська губернія
1885 тимчасове генерал-губернаторство скасовано.
Населення Харкова далі диференціювалося. Частина козацької старшини
перейшла в стан російського дворянства, а рядове козацтво було
закріпачене; у місті далі зростала верства ремісників і торгівців,
поставали цехи.
Під наглядом губернатора і намісника Харків поступово розбудовувався;
за шаблонами рос. міськ. будівництва, визначуваними з Петербургу,
зведено ряд урядових та приватних міщанських і торг. будинків. На
території укріпленого м. збудовано Покровський монастирський собор
(1689, зберігся досі), губернаторський будинок (1766 — 77), кам\'яний
корпус «присутствених місць» (будівництво розпочато 1785), Успенський
кафедральний собор (1783) з дзвіницею і забудуваннями. На кін. https://uk.wikipedia...\' title=\'18 століття\' class=\'mw-redirect'>18 ст. в X. було 10 церков, у тому ч. 4 дерев\'яні. Значний вклад у розбудову X. вніс архітект П. Ярославський.
Мапа Харкова 1787 року
19 — поч. https://uk.wikipedia...\' title=\'20 століття\' class=\'mw-redirect'>20 ст.
1799 постала окрема Харківська єпархія. Після суд. реформи 1867 X.
став осідком суд. округи з окремою суд. палатою. З суспільнокульт.
погляду переломовою подією в іст. X. було заснування 1805 заходами В.
Каразина й укр. дворянства Харківського Університету, що змінив
провінційне м. півд. Росії на важливий сх.-укр. осв. центр. При
університеті застосувалися наук. установи, поставали нові вид.,
активізувалося культ. життя. У https://uk.wikipedia...\' title=\'19 століття\' class=\'mw-redirect'>19 ст.
засновано у X. 4 хлоп\'ячі гімназії та кілька дівочих сер. шкіл. 1873
відкрито ветер. інститут, що розвинувся з сер. ветер. школи, 1885 —
Технологічний Інститут, в 1916 — https://uk.wikipedia...=%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82&action=edit&redlink=1\' class=\'new\' title=\'Харківський комерційний інситут (ще не написана)'>Харківський комерційний інситут. На другу пол. https://uk.wikipedia...\' title=\'19 століття\' class=\'mw-redirect'>19 ст. припадає відкриття ряду фахових шкіл: торг., техн., залізничої, муз., рисувальної, земської акушерської тощо.
X. мав міськ. самоврядування. До 1870 чл… міської думи обирали за
становим порядком, а пізніше за майновим цензом. Розбудова м. тривала
далі; зведено будинки: https://uk.wikipedia...\' title=\'Дворянське зібрання'>дворянського зібрання
(1815 — 20, архітект Є. Васильєв), кадетського корпусу (1825 — 28),
дзвіницю Успенського собору (архітект А. Тон), міський театр (1840 —
43), ряд торг. і приватних будинків. У стилі будівництва далі переважала
приписана т. зв. «губернська архітектура». У другій пол. https://uk.wikipedia...\' title=\'19 століття\' class=\'mw-redirect'>19 ст. споруджено корпус технологічного інституту (1879 — 85), будинок міської думи (1885).
Миколаївський майдан у 1840-х роках
Центр Харкова у 1840-х роках
Мапа Харкова 1804 року
Мапа Харкова 1817 року
Мапа Харкова 1822 року
Мапа Харкова 1822–1827 рр.
Виїзд пожежного обозу на людей на Михайлівському майдані Харкова 17 квітня 1872 р.
Мапа Харкова 1854 року
Мапа Харкова та навколишніх поселень 1863 року
Мапа Харкова 1866 року
Мапа Харкова 1876 року
Мапа Харкова 1887 року
Мапа Харкова 1903 року
Мапа Харкова 1914 року
У 1890-их pp. низку будинків збудував архітект О. Бекетов. З\'явився
стиль модерн, (теперішній мед. інститут, купецький банк, житлові
будинки). Архітект К. Жуков збудував в укр. стилі будинок школи живопису
і малювання (1913). Проте впорядкування м. було занедбане. До 1830
вулиці не були забруковані і в дощову погоду робилися непроїжджими. X.
мав славу «брудного м.». Потім вулиці почали мостити бруківкою; під кін.
https://uk.wikipedia...\' title=\'19 століття\' class=\'mw-redirect'>19 ст.
майже всі вони були забруковані. Вода з річок X. не була придатна до
пиття, а водогін закінчено щойно 1881. 1912 — 13 поширено водогін і
побудовано водонапірну башту для центр. вулиць; другорядні вулиці й
окраїни м. користувалися .. колодязями. Щойно 1912 почали будувати
каналізацію. Газове освітлення застосовано в 1880-их pp., а з 1898,
почавши від окраїн м., — електричне. 1882 відкрито кінну залізницю, т.
зв. конку, власником якої було з 1886 бельгійське акційне товариство;
1906 прокладено першу трамвайну лінію. Першу залізницю доведено до X.
1869, відтак прокладено через X. лінії: X. — Ростов і X. — Київ (1873),
X. — Лозова і X. — Полтава (1875), X. — Балашов і X. — Вовчанське
(1899).
Невпинно зростало ч. населення X., з 1800 до 1917 воно збільшилося в
30 разів: 1801 бл. 10 тис., 1837 — 23, 1861 — 50, 1881 — 128, 1901 —
198, 1917 — 297. Зростання ч. меш. відбувалося не так у висліді
природного приросту, як завдяки приєднанню до X. підміськ. осель та
допливу нових меш., зокрема робітників. Крім ремесла і домашнього
промислу, зростала промисловість. Уже 1810 почали діяти міделиварні та
металообробні майстерні; 1820 відкрито фабрику сірників, а 1835
чавунно-міделиварний зав. В 1855 діяли в X. такі підприємства: 2
міделиварні, 2 чавуннолйварні, 3 шкіряні, 4 вовномийні, 2 миловарні, 5
свічкових, 10 каретних, 3 цегельні, 5 тютюнових, 2 воскобійні, 3 ватні,
одна кахельня, вирібня шроту, олійня. На всіх підприємствах працювало
разом понад 2 000 робітників. За 1871 — 1900 pp. ч. фабрик і зав. зросло
з 79 до 259, серед яких переважали машинобудів. і металообробні (бл.
60). Ч. робітників 1900 доходило до 12 000. З великих пром. закладів
постав зав. с.-г. машинобудування (теперішній Харківський зав.
транспортного машинобудування ім. В. Малишева); у 1900-их pp. були
збудовані чавуноливарний та машинобудів. (завод https://uk.wikipedia...=%D0%A4%D0%BE%D0%BD-%D0%94%D1%96%D1%82%D0%BC%D0%B0%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1\' class=\'new\' title=\'Фон-Дітмар Микола Федорович (ще не написана)'>М. Ф.фон-Дітмара,
теперішній «Світло шахтаря»); за першої світової війни перенесено з
Риги до X. Рос. балтицький електромех. зав. (сучасний Харківський
електромех. ім. 50-річчя Жовтневої революції),. 1904 в X. було понад 1
200 пром. підприємств з бл. 17 000 робітників, 13 чавуноливарних і
машинобудів., 8 цегельно-черепичних і кахлевих, 12 миловарних, 4
свічкових, 5 кондитерських, 5 тютюнових, 3 броварні, 4 деревообробні, 4
вовномийні, 2 млини, 26 друкарень, З олійних фарб і лаків та ін. Крім
того, були сотні кустарних підприємств. Ч. усіх робітників доходило 40 —
45 000, у тому ч. 28 000 ремісників.
17 квітня 1872 в перший день Великодня, на Михайлівській площі
Харкова відбулися масові заворушення, викликані невдалими
розпорядженнями пристава 2-ї ділянки м. Харкова Шмельова. Він, щоб
втихомирити натовп п\'яних людей, наказав їздити по площі пожежному
обозу. А від отриманих ударів померло кілька людей. Заворушення вляглися
тільки через три дні, за активної участі архієпископа і губернатора. На
згадку про цю подію на Михайлівській площі в 1899 р. було закладено
будівлю судових установлень, яку відкрили у вересні 1902 р.
Лікувальних установ у X. було обмаль: 1878 — 4 лікарні, 1904 — 8,
усіх лікарів у м. 390: Кредитно-фінансових установ (банків) 1901 було
13, з 1867 постійно діяла в X. біржа. Завдяки розбудові транспорту й
торг. використанню Чорного й Азовського м. X. став важливим центром
півдня Рос. Імперії.
Збільшення пром. робітництва відбувалося за рахунок приїжджих, гол. з
неукр. губ. Рос. пролетаріат переважав над укр., як також торг. й
ремісничий стан та класа урядовців і різночинців були в більшості неукр.
Українське життя Харкова розвивалося переважно в осв., земських і
кооп. установах. У 1820-их pp. Харків був поважним осередком укр. культ.
відродження (Харківська школа романтиків); тут появилися перші видання з
мовознавства, етнографії, історії, літературні твори народною мовою.
1812 почав виходити перший пресовий орган в Україні під Росією,
«Харьковскій Еженед?льникъ», а 1816 — сатиричний журнал «Харьковскій
Демокритъ», в якому деякі твори друкувалися українською мовою; тоді ж
почав появлятися «Украинскій В?стникъ», 1817–1818 виходили «Украинскія
извЂстія» А. Вербицького та https://uk.wikipedia...\' title=\'Украинскій Домоводъ\' class=\'mw-redirect'>«Украинскій Домоводъ»
Ф. Пильгера; 1824–1825 видавався при Харківському Університеті
«Украинскій Журналъ». У Харкові працювали культ. діячі і письм. укр.
відродження: Г. Квітка-Основ\'яненко, П. Гулак-Артемовський, Л.
Боровиковський, М. Петренко, https://uk.wikipedia...\' title=\'Корсун Олександр Олексійович'>О. Корсун,
А. Метлинський, історик М. Костомаров та ін.; появилися неперіодичні
зб. \'Украинскій Альманахъ (1831), \'Украинскій Сборникъ (1838), «Утренняя
ЗвЂзда» (1839) і «Молодикъ» (3 кн., 1843 — 44). З періодичної преси
почали появлятися в Харкові російські газети, які приділяли увагу й
українським справам: «Харьковскія губерниальныя в?домости» (з 1838),
«Єпархиальныя вЂдомости» (1866), https://uk.wikipedia...\' title=\'Харьковъ'>«Харьковъ»
(1877–1880), З 1880 А. Йозефович видавав впливову газету у відносно
ліберальному дусі «Южный край»; з 1898 виходив «Харьковскій листокъ».
Разом періодичних видань у Харкові на початку https://uk.wikipedia...\' title=\'20 століття\' class=\'mw-redirect'>20 ст. було 19.
Поч. театрального життя в X. датується кін. https://uk.wikipedia...\' title=\'18 століття\' class=\'mw-redirect'>18 ст.,
але щойно 1842 збудовано окремий будинок для театру, заснованого 1790. У
1816 — 21 у X. виступав М. Щепкин(також і в укр. п\'єсах https://uk.wikipedia...\' title=\'Котляревський Іван Петрович'>І. Котляревського),
з 1832 І. Дрейсіґ, а згодом К. Соленик. 1870 почалися оперні вистави. У
1880 — 90-их pp. у X. виступали зі своїми трупами діячі укр. театру М.
Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, https://uk.wikipedia...\' title=\'Заньковецька Марія Костянтинівна'>М. Заньковецька та ін. На поч. https://uk.wikipedia...\' title=\'20 століття\' class=\'mw-redirect'>20 ст. Г. Хоткевич організував роб. театр. На переломі 19 і https://uk.wikipedia...\' title=\'20 століття\' class=\'mw-redirect'>20 ст.
у Харкові роблено перші спроби в ділянці кіна; хронікальні фільми робив
А. Федецький, а художні О. Олексіенко. Тут працювали укр. мистці: Д.
Безперчий, С. Васильківський, М. Ткаченко, https://uk.wikipedia...\' title=\'Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна'>Марія Раєвська-Іванова, П. Любченко, https://uk.wikipedia...\' title=\'Беркос Михайло Андрійович'>М. Беркос, М. Самокиша та ін.
Заг.-рос. опозиційні рухи знаходили відгомін і в Харкові. У 1850-их
pp. тут діяла група активної антирежимно наставленої інтелігенції, що
оформилася у т. зв. Харківсько-Київське таємне товариство, пізніше діяли
народники, гуртки «Земля і воля», «Нар. воля». Були відкриті (з
ініціативи X. Алчевської) недільні школи. У ділянках осв., госп. і
суспільній працювали земства і кооперація; зокрема 1878 відбувся таємний
земський з\'їзд. З 1890-их pp. активізувалися марксистські соц. гуртки, а
згодом РСДРП; особливо популярними серед робітництва на поч. https://uk.wikipedia...\' title=\'20 століття\' class=\'mw-redirect'>20 ст.
та за революції 1905 були меншовики, вони організували страйки, сутички
з поліцією, демонстрації. Українська національна інтелігенція
гуртувалася навколо харківської громади (П. Лобко, О. Потебня, В. Мова,
Ф. Павловський та ін.). У 1906 — 16 pp. у Харкові діяв https://uk.wikipedia...\' title=\'Товариство імені Григорія Квітки-Основ\'яненка (Харків)'>Клуб ім. Г. Квітки-Основ\'яненка, згодом перетворений на https://uk.wikipedia...\' title=\'Просвіта\' class=\'mw-redirect'>«Просвіту».
При «Союзбанку» існувало кооп. видавництво, що видавало книжки
українською мовою. Багато спричинилися до розбудови м. укр. роди з кра
традицією: — Донець-Захаржевські, Шидловські, Алчевські та ін. У X.
працював адвокат М. Міхновський, який 1900 на таємних зборах
студентської громади оголосив свою програму «Самостійна Україна». Там
таки закладено початки Рев. Укр. Партії (РУП). 1906 у Харкові виходив
часопис українською мовою «Поради». У кін. 19 — на поч. https://uk.wikipedia...\' title=\'20 століття\' class=\'mw-redirect'>20 ст.
в Харкові працювали визначні вчені, культ.гром. діячі і письм.: Д.
Багалій (ректор університету і гол. міської ради), М. Сумцов, І.
Білоконський, https://uk.wikipedia...\' title=\'Манжура Іван Іванович'>Іван Манжура, https://uk.wikipedia...\' title=\'Павло Грабовський\' class=\'mw-redirect'>Павло Грабовський, https://uk.wikipedia...\' title=\'Борис Грінченко\' class=\'mw-redirect'>Борис Грінченко й ін.
4 лютого 2016
Назва міста https://uk.wikipedia...\' title=\'Харків'>Харків походить, вірогідно, від https://uk.wikipedia...\' title=\'Харків (річка)'>річки Харків, хоча російський історик https://uk.wikipedia...\' title=\'Аристов Микола Якович'>Микола Аристов пов\'язує Харків з давнім https://uk.wikipedia...\' title=\'Половці'>половецьким поселенням Шарукань в околиці сучасного Харкова. Слід відкинути, як продукт народної етимології, й переказ, за яким назва Харків походить від одного з перших поселенців — козака https://uk.wikipedia...\' title=\'Харько'>Харка. Археологічні розкопи на території Харкова доводять, що тут було поселення вже за https://uk.wikipedia...\' title=\'Бронзова доба'>бронзової доби у 2 тисячолітті до Хр.; є також знахідки зі https://uk.wikipedia...\' title=\'Скіфи'>скіфського (6-3 ст. ст. до Хр.) та https://uk.wikipedia...\' title=\'Сармати'>сарматського (2-1 ст. ст. до Хр.) періодів; в околицях Харкова знайдено ранньо-слов\'янські сліди https://uk.wikipedia...\' title=\'Черняхівська культура'>Черняхівської культури (2-6 ст. ст.) та слов. https://uk.wikipedia...\' title=\'Донецьке городище'>городище Донецьке з княжої доби. Проте, в 12-17 ст. теперішня територія Харкова належала до https://uk.wikipedia...\' title=\'Дике Поле'>Дикого Поля, що його опановували https://uk.wikipedia...\' title=\'Половці'>половці, а згодом https://uk.wikipedia...\' title=\'Татари'>татари.
4 лютого 2016
|
| Закрити |
